Видатні люди Баштанщини
- Деталі
- Автор: Адміністратор
- Категорія: Видатні люди Баштанщини
27 квітня 2020 року виповнюється 108 років від дня народження Бойченка Семена Петровича - знаменитого спортсмена світового рівня, заслуженого майстра спорту СРСР, найвідомішого плавця світу в стилі батерфляй 1935-1941 рр., уродженця с. Мар’ївка Баштанського району. В скарбничці його перемог було 111 рекордів світу, Радянського Союзу і Москви.
Бойченко Семен Петрович народився 27 квітня 1912 р. в с. Михайлівка Херсонського повіту Херсонської губернії, нині с. Мар’ївка Баштанського району Миколаївської області. Плавати навчався на річці Інгул і був признаним авторитетом серед однолітків в плаванні на швидкість і дальність. Тому, коли настав час проходження військової служби, Семена взяли служити на флоті (1932 р.). Під час здачі норм на значок ГТО з плавання він показав рекордний результат. 1934 року двадцятидворічний моряк став чемпіоном Чорноморського флоту, а потім і переможцем всеармійської першості. Талановитого плавця відрядили до Москви в спортивний клуб Армії, до Центрального інституту фізкультури. С. П. Бойченко у складі збірної команди СРСР захищав спортивну честь країни.
Семен Петрович Бойченко був першим радянським рекордсменом світу з плавання стилем батерфляй. Результати плавання легендарного спортсмена протягом 1935–1952 років залишалися недосяжними для зарубіжних плавців. 8 листопада 1935 року на міжнародних змаганнях у Празі С. Бойченко проплив 100 метрів брасом за 1хв.12,2 сек., перевищивши офіційний рекорд Європи. Менш ніж через місяць в Москві він перевершив і світовий рекорд, показавши 1 хв.09,8 сек.
Влітку 1937 року бельгійське місто Антверпен приймало III Міжнародну Робочу Олімпіаду. У радянській делегації плавання представляв Семен Бойченко. У запливі на 100 метрів брасом він випередив найближчого суперника майже на півхвилини, потім побив світовий рекорд, який два роки належав американцеві Джіммі Хіггінсу (1.10,0). Досягнення заокеанського аса Бойченко перевершив на 2,1 сек. Голова бюро Антверпенської Робочої олімпіади Жак Нобель оголосив при її закритті, що Бойченко – відкриття цієї олімпіади.
20 червня 1938 року до Парижа на міжнародну спартакіаду, окрім футболістів «Торпедо», увійшли чемпіони країни по плаванню Клавдія Альошина і Семен Бойченко. Подивитися на водне свято і на плавців прийшло більше 60 тисяч парижан. Французи назвали Семена Бойченка «королем батерфляю», вважаючи, що він найкращий у цьому виді плавання. 1939 рік для Семена Петровича був пам'ятним. Цього року він одним з перших радянських плавців отримав високе спортивне звання заслуженого майстра спорту СРСР. Удостоївся він і урядової нагороди – ордена «Знак Пошани».
10 травня 1941 року відбувся останній світовий рекорд Семена Бойченка на 100 м, він проплив його за 1,05,1, а 20 травня він проплив 200 м брасом-батерфляєм за 2,29,8, що теж стало його останнім рекордом світу в плаванні. Перемог могло бути набагато більше, якби не війна. Семен Бойченко рвався на фронт, але він отримав наказ тренувати бойових плавців. За чотири роки ним було навчено більш як 10 тис бійців.
У вересні 1942 року в Москві пройшов чемпіонат столиці з плавання. Це були історичні змагання за участю в них С. П. Бойченка. Про це неодноразово повідомлялось у зведеннях Інформбюро країни для того, щоб підняти бойовий дух радянських воїнів. Ці змагання були найзначимішими у його спортивному житті. Медаль чемпіона Москви та грамоту за 1942 рік про присвоєння звання чемпіона м. Москви з плавання брасом на 100 м Семен Петрович Бойченко зберігав як найдорожчу спортивну нагороду.
Влітку 1948 року спортсмен бере участь у літній Всесоюзній Олімпіаді в комбінованій естафеті 3х100 (брас, спина, кроль) і знову він перший. Ці змагання у великому спорті для нашого земляка були останніми. В листопаді цього ж року він був заарештований і засуджений на 10 років виправних трудових таборів за обвинуваченням в антирадянській пропаганді та агітації. Строк відбував в Солікамську (Пермська обл.). У 1956 році був реабілітований. Він повернувся у свій рідний «Спартак» на посаду тренера з плавання.
Останні роки життя С. П. Бойченко працював тренером, був почесним президентом Федерації плавання Москви, членом президіуму Федерації плавання СРСР, заслуженим працівником культури Росії.
Бойченко Семен Петрович пішов із життя 23 січня 1987 року, похований в Москві. На могильній мармуровій плиті великий спортсмен зображений у момент вдиху – кидка над водою. Знамениті «крила метелика» увічнені в камені.
У 2009 році в місті Баштанка Бойченку С. П. встановлено пам’ятник. Одні з вулиць м. Баштанка та села Мар’ївка названі на честь видатного плавця. 30 квітня 2009 року в Мар'ївській ЗОШ, якій присвоєно ім’я Семена Бойченка, відбулося урочисте відкриття музею, створеного на честь видатного земляка. 29 липня 2012 р. на березі річки Інгул встановлено пам’ятний знак. На ньому викарбувані слова видатного плавця: «У спорт великий мене дорога привела з цієї річки біля мого села».
|
6 |
У 2012 році до 100-річчя від дня народження легендарного плавця XX століття в селі Чорноморка Очаківського району Миколаївської області ім’я видатного спортсмена було присвоєно плавальному басейну та встановлено пам’ятний знак.
28-30 жовтня 2016 року відбулася церемонія введення в Міжнародний зал слави світового плавання (ISHOF) імені Семена Петровича Бойченка – плавця світового рівня. Цього звання С. П. Бойченко удостоєний посмертно. Зал слави світового плавання (англ. International Swimming Hall of Fame and Museum) знаходиться в музеї історії плавання, розташованого в Форт-Лодердейл, штат Флорида, США. Музей присвячений історії плавання в Сполучених Штатах Америки та в усьому світі.
Тільки вперед!
Письменник Б. М. Раєвський у 1959 році написав повість «Только вперед», присвячену радянським плавцям. В книзі використані факти із життя неодноразового чемпіона СРСР, рекордсмена світу з плавання Леоніда Мєшкова, якому присвячена повість. Мєшков став прототипом героя книги Леоніда Кочетова, а прототипом спортсмена Віктора Важдаєва став наш земляк Семен Петрович Бойченко. Пропонуємо вашій увазі уривок з книги.
«Было еще рано — десять часов утра. Но в помещении бассейна уже собралось много народа. Тренеры, пловцы, болельщики стояли по бортикам бассейна, с напряженным любопытством следя за каким-то тренирующимся пловцом. Леонид с чемоданом в руке прошел на трибуну и тоже стал следить за пловцом. Это был высокий широкоплечий парень. Он так сильно загорел, что белые плавки резко выделялись на его смуглом теле. Плыл он брассом, но не как другие пловцы. У всех брассистов руки движутся под водой. А этот парень гребок производил, как и все, под водой, но обратное, холостое, движение рук делал не под водой, а на поверхности. Обе руки его одновременно стремительно описывали широкий полукруг в воздухе и погружались в воду перед головой. Тело пловца при этом поднималось, легко проносилось над водой и снова погружалось. Это был новый, эффектный и красивый стиль плавания. Движения рук пловца, когда они с силой вырывались из зеленоватой плотной воды и, вздымая мельчайшие брызги, проносились по воздуху, напоминали взмахи крыльев бабочки. В ярком свете огромных ламп брызги искрились и переливались всеми цветами радуги. И это еще более усиливало сходство пловца с огромной яркокрылой тропической бабочкой, летящей над водой. Недаром новый стиль так и называется: «баттерфляй», что значит «бабочка».
Леонид Кочетов и раньше изредка видел новый стиль. Некоторые ленинградские пловцы пробовали плавать баттерфляем, но без особых успехов. Они плыли «бабочкой» только первые двадцать пять метров дистанции, потом уставали и переходили на брасс. Чтобы все время выбрасывать тело из воды, требовалось огромное напряжение, большая физическая сила, выносливость и очень сложное, отточенное мастерство. Даже рекордсмен мира, американец Диггинс, считавшийся лучшим специалистом по баттерфляю, легко порхал над поверхностью бассейна лишь первые пятьдесят метров, а потом начинал задыхаться, широко, судорожно раскрывал рот и уже не летел, а тяжело скакал по воде. Леонид не отрывал глаз от пловца. С огромным вниманием следили за загорелым юношей и все остальные пловцы, тренеры, болельщики. Это казалось невероятным. Парень пролетел по бассейну уже более ста метров и, по-видимому, вовсе не устал. Руки его все так же легко и красиво описывали широкие полукруги по воздуху. Тело стремительно вырывалось из воды, и тогда был хорошо виден мощный торс пловца.
Проплыв сто пятьдесят метров баттерфляем, он остановился и оживленно заговорил со стоявшим на борту бассейна тренером. Кочетов с трибуны не разобрал слов, но уже самый тон парня, веселый и спокойный, после изнурительно-трудного заплыва поразил его. Таким ровным голосом не говорят усталые люди. Было совершенно ясно — этот рослый, плечистый парень открыл какой-то «секрет», позволивший ему овладеть «бабочкой». Но какой?
— Кто это тренируется? — спросил Леонид у соседа. — Не знаете? — искренне удивился тот. — Это новая звезда! Киевлянин Виктор Важдаев. Скоро о нем услышит весь мир! Так вот он какой — Виктор Важдаев! Имя его было знакомо Кочетову. Публика еще мало знала этого юношу, но среди пловцов уже полгода ходили слухи о каком-то исключительно способном киевском динамовце, обладающем большой силой, чудесной плавучестью, огромным упорством и отличной техникой. О нем уже рассказывали легенды. Наиболее горячие люди утверждали, что Важдаев, того и гляди, начнет один за другим, как орешки, щелкать мировые рекорды».
Література
Білик, Б. І. Плавець XX століття / Б. І. Білик, Т. В. Гриненко // Баштанському роду нема переводу. Кн. перша. - Миколаїв : Видавець Лев Траспов, 2014. - С. 14 — 35.
Билык, Б. И. Король баттерфляя / Б. И. Билык, А. В. Будяков. – Николаев: Издатель Лев Траспов, 2012. – 224 с.: ил.
Бойченко Семен Петрович (27.04.1912 — 23.01.1987) – спортсмен (плавання) // Енциклопедія Сучасної України. Т. 3. – Київ, 2001. – С. 206.
Шитюк, М. М. Бойченко Семен Петрович / М. М. Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров // Слава і гордість Миколаївщини / М. М. Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров. – Миколаїв : Видавець Шамрай П. М., 2012. – С. 54 — 56.
Web - ресурси
Бойченко Семен Петрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/. – Назва з екрану. – Дата перегляду 20.04.2020.
Бойченко Семен Петрович [Електронний ресурс] // Вони прославили та прославляють Миколаївщину : біобібліографічний покажчик. - Електрон. дані. – Режим доступу : http://www.laginlib.org.ua/moya-mykolayivshhyna/vony-proslavyly-ta-proslavlyayut-mykolayivshhynu/bojchenko-s-p/. – Назва з екрану. - – Дата перегляду 20.04.2020.
Бойченко Семен Петрович [Електронний ресурс] // Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва : [веб-сайт]. - Електрон. дані. – Режим доступу : http://unbib.mk.ua/index.php/2009-06-11-13-17-31/107-2016-03-14-14-35-45/2154-2017-01-24-22-01-51.html. - Назва з екрану. - Дата перегляду 20.04.2020.
Памятник Бойченко Семену Петровичу в Баштанке [Электронный ресурс] / Шукач : [веб-сайт]. - Фото. – Режим доступа : https://www.shukach.com/ru/node/6859. – Название с экрана. – Дата просмотра 20.04.20.
Скидан, О. О. Бойченко Семен Петрович [Електронний ресурс] / О. О. Скидан // Енциклопедія сучасної України. – Електрон. дані. - Режим доступу : http://esu.com.ua/search_articles.php?id=36182. – Назва з екрану.- Дата перегляду : 20.04.2020.
- Деталі
- Автор: Адміністратор
- Категорія: Видатні люди Баштанщини
Смола Оксана
Гордість сучасної літературної Баштанки – прозаїк Оксана Смола - член Національної спілки письменників України (2013), лауреат Міжнародного конкурсу «Коронація слова» (ІІ премія в номінації «П’єси», 2014); лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Ірини Вільде (2012); лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Романа Федоріва (2012); лауреат обласної культурно-мистецької премії ім. Миколи Аркаса (2012).
Народилася і проживає в Баштанці. Як прозаїк, Оксана Смола вперше заявила про себе у 2007 році в часописі Національної Спілки письменників України «Вітчизна», згодом були публікації в «Березолі», у письменницькій газеті «Літературна Україна», у культурно-мистецьких виданнях: «Тернопільський оглядач», «Золота Пектораль» (Тернопільська обл.), «Перевал» (Івано-Франківськ). Першою була книга «Першотвори», яка побачила світ у 2007-му році. В Баштанській центральній районній бібліотеці відбулася презентація книги за участю авторки. До цієї збірки увійшли три прозові твори: оповідання «Хуртовина», новела «Дикі танці» та фрагменти роману-мозаїки «Смуток і радість». До виходу збірки ці твори побачили світ у 2006-2007 роках в обласній пресі та у часописах Національної Спілки письменників України «Вітчизні» і «Дзвоні». Весь наклад збірки «Першотвори», виданий за меценатські кошти, було передано у дарунок бібліотекам та школам району. Про роман «Смуток і радість» відомий письменник і літературознавець Петро Сорока написав: «Оксана Смола з міста Баштанки увійшла в літературу романом «Смуток і радість», увійшла, хочеться вірити, назавжди. Світлий, яскравий і успішний дебют!».
Роман-мозаїка «Рух назустріч Світлу» (2010), виданий за конкурсною Програмою підтримки вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження у Миколаївській області на 2006-2010 роки, відзначений літературною премією ім. Ірини Вільде 2012 року. Наприкінці 2011-го року окремою книжкою вийшло повідання «Білий рояль», яке раніше було оприлюднене в часописі «Дзвін». За публікацію цього твору авторка стала лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Романа Федоріва, яка започаткована часописом «Дзвін» у 2010 році за кращі публікації року.
«Вернісаж одного оповідання» - таку назву мала презентація «Білого рояля» у вітальні Миколаївського художнього музею ім. В. Верещагіна у березні 2012 року. Цього ж року письменниця стала лауреатом обласної премії ім. Миколи Аркаса в номінації «Просвітницька діяльність».
Про талант нашої землячки говорить і те, що 5 червня 2014 року у Києві відбулось нагородження лауреатів премії престижного Міжнародного конкурсу романів, п'єс та кіносценаріїв «Коронація слова - 2014». Другу премію в номінації «П’єси» за твір «Будинок милосердя» отримала Оксана Смола.
Схвальний відгук авторці надійшов від відомого українського письменника, нашого земляка Олександра Сизоненка: «Яка ж багата у вас душа! Ви дуже тонко сприймаєте небо і землю, дерева, квіти, музику, красу людську, зовнішню і внутрішню красу Світу і Всесвіту».
Оксана Смола презентує свої твори на засіданнях літературно-мистецького клубу «Роксолана» при Баштанській центральній районній бібліотеці.
Твори
Агов, люди! : новели / О. Смола // Дзвін. – 2013. – №10. – С. 67 — 88.
Білий рояль : оповідання / О. Смола. – Миколаїв: видавець П. М. Шамрай, 2011. – 56 с., іл.
Білий рояль : оповідання / О. Смола // Дзвін. – 2011. – №8. – С. 79 — 100.
Білий рояль : фрагмент оповідання / О. Смола // Літературна Україна. – 2012. – 16 лют. – С. 9: іл.
Віват, життя : новела / О. Смола // Голос Баштанщини. – 2016. – 15 груд. – С. 10 – 11.
Дикі танці : новела / О. Смола // Соціальний захист. – 2009. – № 7. – С. 52 — 55.
Дикі танці : новела / О. Смола // Дзвін. – 2008. – № 12. – С. 86 — 89.
Дикі танці : новела / О. Смола //Золота арфа : Творчість молодих митців Миколаївщини. – Миколаїв: Атол, 2006. – С. 371 — 380.
Духовний альпінізм Світлани Антонишин : рецензія / О. Смола // Дзвін. – 2015. – № 4 - 5. - С. 191 — 194.
Етюди / О. Смола // Літературна Україна. – 2009. – № 30. – 17 верес. – С. 4.
Етюди / О. Смола // Голос Баштанщини. – 2008. – 8 листоп. – С.3
З думкою про вічність : добірка поезій / О. Смола // Дзвін. – 2010. – №5 — 6. – С. 12 — 16.
Краса зникаюча і вічна : етюди / О. Смола // Тернопільський оглядач. – 2008. – № 40. – С. 29.
Люстерко : новела / О. Смола // Золота Пектораль. – 2009. – № 3 — 4. – С. 26 — 28.
Марічка Сирота : новела / О. Смола // Березіль. – 2009. – № 5 — 6. – С. 105 — 113.
Марічка Сирота : новела / О. Смола // Голос Баштанщини. – 2009. – 30 квіт. - 23 трав.
Метаморфози за вікном : етюд / О. Смола // Тернопільський оглядач. – 2008. – № 33. – С. 35.
Мить краси, як вічність… : етюди / О. Смола // Голос Баштанщини. – 2008. – 15 січ. – С. 4.
Міражі : повість / О. Смола // Дзвін. – 2014. – №11 — 12 – С. 47 — 67.
Море… : новела / О. Смола // Голос Баштанщини. – 2016. – 5 листоп. – С. 4 — 5, 6.
Першотвори / О. М. Смола. – Миколаїв : Миколаївська обласна друкарня, 2007. – 72 с.
Планета квітів: етюди / О. Смола // Сонячне гроно : щорічний літературний альманах. – 2012. – С. 88 – 90.
Прощальне соло: новела / О. Смола // Дзвін. – 2010. – № 11. – С. 83 — 88.
Рух назустріч Світлу : роман-мозаїка / О. Смола. – Миколаїв: Іліон, 2010. – 280 с.
Рух назустріч Світлу : роман-мозаїка (фрагменти) / О. Смола // Перевал. – 2010. – №1. – С. 42 — 67.
Санаторні етюди / О. Смола // Дзвін. – 2009. – № 5 — 6. – С. 80 — 95.
Світовий Вавилон: пружина розкручується: постфактум "Записок..." Ліни Костенко : есе // О. Смола //Дзвін. – 2012. – №10. – С. 124 — 129.
Смуток і радість : роман-мозаїка ( фрагменти) / О. Смола // Дзвін. – 2007. – № 8. – С. 59 — 83.
У ритмі танцю: новела / О. Смола // Рідне Прибужжя. – 2006. – 11 листоп.
Хуртовина : оповідання / О. Смола // Вітчизна. – 2007. – № 5 - 6. – С. 92 — 107.
Яблуко спокуси : новела / О. Смола // Березіль. – 2011. – № 11 — 12. – С. 100 — 106.
Web - ресурси
Николаевский прозаик стала лауреатом Всеукраинской литературной премии [Электронный ресурс] // NikLife : Интернет журнал - Электрон. данные. - Режим доступа : http://niklife.com.ua/focus/28983. - Название с экрана.
Павленко, В. Николаевская писательница О. Смола презентовала свою книгу «Білий рояль» [Электронный ресурс] / В. Павленко // MK.MK.UA : Николаевская общественно-политическая интернет-газета - Электрон. данные и фото. - Режим доступа : http://www.mk.mk.ua/rubric/culture/2012/04/05/06597/. – Название с экрана.
Смола Оксана Миколаївна [Електронний ресурс] // Баштанська райдержадміністрація. Баштанська районна рада : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://bashtanka.mk.gov.ua/ua. – Назва з екрана.
Смола, О. Планета квітів [Електронний ресурс] / О. Смола // Золота пектораль : Літертурно-мистецький та громадсько-публіцистичний часопис : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://zolotapektoral.te.ua/oksana-smola-planeta-kvitiv/ – Назва з екрана.
Творчий вечір Оксани Смоли, письменниці й художниці з м. Баштанка [Електронний ресурс] // Баштанка НЕТ – Баштанка та Баштанський район : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://bashtanka.net/news/tvorchij_vechir_oksani_smoli_pismennici_j_khudozhnici_z_m_bashtanka/2016-03-22-7429. – Назва з екрана.
- Деталі
- Автор: Адміністратор
- Категорія: Видатні люди Баштанщини
Кухарик Олег
Нар. 25.04.1997 р.
Олег Кухарик народився 25 квітня 1997 року в м. Баштанка. Вихованець Баштанської дитячої юнацької спортивної школи. Веслуванням почав займатись у 12 років. Перший тренер Олега – Заслужений тренер України Віктор Димедюк згадує, що вже у першому сезоні хлопець здобув перемоги. На перших змаганнях у 2009 році у відкритій першості ДЮСШ, присвяченій Дню міста Баштанки, прийшла перша перемога.
У 2010 році Олег став студентом Миколаївського вищого училища фізичної культури. 2011-й рік приніс перемогу на чемпіонаті України. У збірній України з 2012 року. Сьогодні Олег - майстер спорту України, багаторазовий чемпіон України, призер чемпіонату Світу, чемпіон Європи.
На Кубку України – 2013 (Кубок України пам’яті олімпійської чемпіонки Ю. Рябчинської, 23 – 28 квітня, м. Дніпропетровськ, перший етап) отримав друге місце у байдарці-одиночці на дистанції 1000 м та перше місце на 1000 м у байдарці-двійці. На другому етапі відбіркових змагань Кубку України – 2013 з греблі на байдарках і каное, який проходив з 29 травня по 1 червня 2013 року в Дніпропетровську у складі байдарки-четвірки – перше місце, в байдарці-двійці – друге місце. В боротьбі байдарок-одиночок Олег показав найкращий результат і отримав перемогу та згідно результатів змагання виконав норму майстра спорту України. 27 червня 2013 року приймав участь у Міжнародних змаганнях у м. Познань (Польща) у складі збірної України. На Чемпіонаті Світу серед юніорів та молоді (17 – 20 липня 2014 р., м. Сегед, Угорщина) – 6-е місце.
1 липня 2015 р. в Дніпропетровську відбувся чемпіонт України з греблі на байдарках і каное серед юніорів та молоді до 23-х років. Серед юніорів байдарочник Олег Кухарик став чемпіоном в одиночці на 500 м і 1000 м та у четвірці на 200 м.
25 липня 2015 року на молодіжному Чемпіонаті світу з веслування на байдарках та каное в Португалії (Монтемор-о-Вельо) Олег став бронзовим призером Кубка Світу в байдарці-одиночці на дистанції 1000 м. Вперше за 25 років юніорами збірної України було досягнуто такого значного результату. Олег Кухарик показав результат 3.38,532.
17 – 20 вересня 2015 р. в румунському місті Басков відбувся чемпіонат Європи з греблі на байдарках і каное серед юніорів та молоді до 23 років. У перегонах байдарок-одиночок на дистанції 1000 м Олег здобув срібну нагороду, а 500-метрівку подолав першим, отримавши золоту медаль (1.42.776 хв.).
На Чемпіонаті України зі спеціальної підготовки з веслування на байдарках і каное, який відбувся у Херсоні 27 - 29 березня 2016 року у Олега Кухарика дві перемоги: - він виграв свою коронну «тисячу» та спринт.
4-7 травня 2016 р. у м. Дніпропетровськ на Чемпіонаті України з греблі на байдарках і каное, присвяченому олімпійській чемпіонці Юлії Рябчинській, Олег Кухарик став чемпіоном Кубка України.
У 2016 році Олег Кухарик приймав участь у змаганнях трьох Кубків Світу, які проходили у Німеччині, Чехії, Португалії. На етапі Кубка Світу з греблі, який проходив у німецькому місті Дуйсбург 22 травня 2016 р., Олег Кухарик зайняв перше місце на дистанції 500 метрів у байдарці-одиночці з найкращим результатом 1.38,040 (тренер Олександр Симонов). Приймав участь на черговому етапі Кубка Світу з веслування на байдарках і каное, який проходив з 27 по 29 травня 2016 р. у чеському місті Рачіце. В байдарці-двійці з миколаївцем Віталієм Цурканом зайняли третє місце з результатом 3.15,967. Черговий етап Кубка Світу проходив у місті Монтемор-о-Велью (Португалія, червень 2016). В греблі на байдарці-одиночці на дистанції 500 м Олег зайняв третє місце, показавши результат 1.42,004.
21 травня 2017 р. в Монтемор-о-Велью (Португалія) завершився 1-й етап Кубка світу – 2017 з веслування на байдарках і каное. Золото вибороли українські чоловічі екіпажі байдарок-четвірок (500 м) і байдарок-двійок (1000 м), у складі яких був Олег Кухарик. А за результатами перегонів байдарок-одиночок (500 м) Олег став чемпіоном Кубка світу.
10 червня 2017 р. у Дніпрі відбувся чемпіонат України серед молоді. Ці змагання стали відбірковими для участі спортсменів у молодіжному чемпіонаті Європи. Олег здобув перемогу серед одиночників на дистанції 1000 м і здобув право боротися у складі збірної України на європейській першості. З 23 по 25 червня 2017 р. в Бєлграді проходив чемпіонат Європи з веслування на байдарках і каное серед молоді. Олег Кухарик вперше став чемпіоном Європи в одиночці на дистанції 1000 м, випередивши свого суперника на 0,06 секунди, його час – 3.31.8. Другу медаль Олег завоював на дистанції 500 м, з часом 1.39 секунди. Також Олег здобув бронзову нагороду на дорослому чемпіонаті світу.
На змаганнях в румунському Пітешті 27-30 липня 2017 р. байдарочник Олег Кухарик став переможцем чемпіонату світу серед молоді та юніорів. Він фінішував першим на дистанції 500 м, випередивши свого головного конкурента в цьому сезоні бельгійця Артура Петерса.
29 липня 2018 року у м. Пловдив (Болгарія) Олег Кухарик став Чемпіоном світу у змаганнях з греблі на байдарках і каное серед юніорів. Він став чемпіоном у байдарці-одиночці на 500 м. Олег виграв дистанцію з часом 1:36,078 хв.
Про Олега Кухарика в ЗМІ:
Вітаємо з перемогою // Голос Баштанщини. — 2015. — 24 верес. — С. 1.
Курочкіна, Л. Знайшов себе у спорті / Л. Курочкіна; інтерв’ю з О. Кухариком // Голос Баштанщини. — Баштанка сьогодні. — 2013. — 20 лип. — С. 5.
Курочкіна, Л. Його життя – спорт / Л. Курочкіна // Голос Баштанщини. — 2014. — 23 серп. — С. 3.
Курочкіна, Л. Кубок України - 2013 / Л. Курочкіна // Голос Баштанщини. — Баштанка сьогодні. — 2013. — 16 трав. — С. 5.
Николаевцы в олимпийской сборной // Южная правда — 2016. — 19 июля. — С. 1.
Первов, Г. Гребцы открыли сезон / Г. Первов // Южная правда — 2016. — 7 апр. — С. 4.
Інтернет-ресурси:
Веслування. Кубок світу. Українці виграли три золота в Німеччині [Електронний ресурс] // FromUA.NEWS : веб-сайт. — Текст. дані. — Режим доступу : http://fromua.news/about. — Назва з екрана. — Дата публікації : 22.05.2016. — Дата перегляду : 17.11.2016.
Николаевец Олег Кухарик добыл «золото» Кубка мира по гребле [Электронный ресурс] // Мой Город : интернет-издание — Текст. данные. — Режим доступа: https://mycity.mk.ua/news/247045. — Название с экрана. — Дата публикации : 23.05.2016. — Дата просмотра : 17.11.2016.
Синявский, В. Николаевский байдарочник Олег Кухарик стал трехкратным чемпионом Украины среди юниоров [Электронный ресурс] / В. Синявский // Николаевские новости : николаевская областная общественно-политическая газета. — Текст. данные. — Режим доступа : http://www.niknews.mk.ua/2015/07/01/nikolaevskij-bajdarochnik-oleg-kuharik-stal-trehkratnym-chempionom-ukrainy-sred-juniorov/. — Название с экрана. — Дата публикации : 01.07.2015. — Дата просмотра : 17.11.2016.
Україна виграла три "золота" на Кубку світу з веслування [Електронний ресурс] // Обозреватель українською. — Текст. дані. — Режим доступу: http://ukr.obozrevatel.com/sport/sport/32601-ukraina-vigrala-tri-zolota-na-kubku-svitu-z-vesluvannya.htm. — Назва з екрана. — Дата публікації : 22.05.2016. — Дата перегляду : 17.11.2016.
- Деталі
- Автор: Адміністратор
- Категорія: Видатні люди Баштанщини
Старовойт Людмила Василівна
Старовойт Людмила Василівна - кандидат філологічних наук, доцент, декан філологічного факультету (1987-1997), проректор з навчально-виховної роботи Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського (1996-2003), завідувач кафедри української літератури (1998-2009), Відмінник освіти України (1993).
Народилася у Баштанці Миколаївської обл. у 1948 р. Закінчила Баштанську СШ з золотою медаллю. Навчалася на філологічному факультеті Миколаївського державного педагогічного інституту ім. В. Бєлінського (1966-1970).
У 1980-1984 заочно навчалася в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту. Очолює наукову лабораторію літературного краєзнавства, головний редактор щорічного гуманітарного альманаху «Освітянські вітрила», який видається Миколаївським державним університетом з 2003 р. (Стаття Л. Старовойт «Специфіка психологізму в прозі Оксани Смоли присвячена дослідженню особливостей використання засобів психологізму в прозових творах молодої письменниці з м. Баштанки).
У 1996 р. у складі авторського колективу книги «Історія української культури» стала лауреатом обласної премії ім. Миколи Аркаса в номінації «Просвітницька діяльність». В 2004 р. нагороджена Грамотою Верховної Ради України.
У 1998—2009 роках вона завідує кафедрою української літератури. У 2010—2015 роках Л. В. Старовойт працювала на посаді доцента кафедри, під її керівництвом студенти неодноразово ставали переможцями наукових і творчих конкурсів.
Л. В. Старовойт є автором понад 80 наукових праць. Більшість із них присвячена вивченню творчості письменників Миколаївщини та історії освіти Миколаївщини. Вона підготувала ряд навчальних посібників для студентів і учителів. Серед них: «Письменники Миколаївщини»(2007); «Література Миколаївщини»(2014); «Література рідного краю»(1994, 2003)- у співавторстві; «Живлюща сила Ємигії»(2015)- у співавторстві; «Твоє життя — твій головний проект: технологія самовиховання»(2012)- у співавторстві.
В 1999—2009 роках очолювала редакційну колегію університетської газети «Педагог». У 2014 році як заступник головного редактора доклала значних зусиль для виходу колективної праці «Шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини»
Використані джерела:
Старовойт Людмила Василівна // Лауреати обласної премії ім. М. Аркаса: Альманах / Уклад. І. І. Александренко. – Миколаїв: «Можливості Кіммерії», 2006. – С. 78.
Старовойт Людмила Василівна [Електронний ресурс] : Вікіпедія. Вільна енциклопедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki. – Назва з екрана.
- Деталі
- Автор: Адміністратор
- Категорія: Видатні люди Баштанщини
Фощенко Роман Іполитович
19.07.1908 – 22.07.1970
Фощенко Роман Іполитович — український режисер-документаліст. Народився 19 липня 1908 р. в с. Баштанка Миколаївської обл. в родині селянина. Навчався в Одеському державному технікумі кінематографії (1930). Закінчив Київський кіноінститут (1937). Працював режисером на Студії кінохроніки у м. Горькому (1937—1941), Центральній студії кінохроніки (1942—1944).
За період з 1944 року по 1970 він пише сценарії та створює 60 документальних фільмів, кіножурналів. В 1944 р. перейшов на Українську студію хронікально-документальних фільмів, де створив кінокартини: «Львівський собор», «Село відроджується» (1946), «На рідній землі» (1947), «Батьківщина кличе» (1948), «Дашава—Київ» (1949), «Музей Т. Г. Шевченка», «Мир переможе війну», «33-й Жовтень» (1950, у співавт. з Г. Тасіним), «Возз'єднана Україна» (1951), «Юні друзі природи», «Студенти Дніпропетровська» (1952), «Першотравень у Києві», «Пам'яті В. Г. Короленка», «50-річчя Львівської консерваторії» (1953), «Після трудового дня», «Харків» (1954), «Хімічний метод боротьби з бур'янами» (1956), «Перебування болгарської урядової делегації в Києві», «Рослинні білки — тваринам» (1957), «У кримському степу» (1958), «Репортаж 3 Республіканської виставки», «У лабораторіях українських вчених», «Всенародне свято», «Третя Дніпровська» (1959), «Дорогі наші жінки», «Весна студентська» (1960), «Безсмертя Кобзаря», «На Тарасовій горі», «Київ — місто-герой», «На землі батьків» (1961), «Україно — пісне моя» (1968) та ін. Був членом Спілки кінематографістів України. До 50-річчя проголошення Баштанської республіки кінорежисер Київської студії хронікально-документальних фільмів Роман Фощенко створив кінотвір «Сини Баштанської республіки» (1967) (онлайн-перегляд фільму на сайті www.kinobaza.tv).
Події Баштанської республіки знайшли своє відображення у романтичній трагедії українського письменника Ю. Яновського «Дума про Британку» (1937). Зіставляючи п’єсу з реальними колізіями, краєзнавці відзначають правдивість «Думи про Британку», називають і конкретних осіб, які могли бути прототипам Лавра Мамая, Романа та інших зображених у ній героїв. «Є всі підстави гадати, - пише, наприклад, В. Петренко в розвідці «Кришталева «Дума», - що прототипом хлопця став Роман Іполитович Фощенко, згодом відомий режисер, а тоді одинадцятирічний хлопчик. Ю. Яновський неодноразово зустрічався з ним, і Роман Іполитович ділився з письменником своїми дитячими спогадами про повстання».
Помер Р. І. Фощенко 22 липня 1970 року.
Web – ресурси
Фощенко Роман Іполитович [Електронний ресурс] : Вікіпедія. Вільна енциклопедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki. – Назва з екрана.
- Деталі
- Автор: Адміністратор
- Категорія: Видатні люди Баштанщини
Нем’ятий Василь Миколайович
08.10.1926 – 25.02.1990
Нем’ятий Василь Миколайович - доктор історичних наук, професор. Народився в с. Новогеоргіївка Баштанського р-ну 8 жовтня 1926 р. у селянській родині. В 1941 р. закінчив Привільненську середню школу і вступив на навчання до Миколаївського кораблебудівного інституту. У 1945–1947 роках навчався у Ворошиловградському військовому авіаційному училищі. 1958 року закінчив історичний факультет Одеського університету, у 1965 році - аспірантуру при Київському державному університеті. Того ж року захистив кандидатську дисертацію на тему: «Партійне підпілля півдня України в роки Великої Вітчизняної війни (на матеріалах Миколаївської і Херсонської областей)», 1983 року йому було присвоєно вчений ступінь доктора історичних наук без захисту дисертації. З 1967 року — завідувач кафедрою Миколаївського кораблебудівного інституту імені С. О. Макарова. Автор понад 100 наукових праць.
Помер в Києві 25 лютого 1990 року.
Використані джерела
Шитюк, М. М. Нем’ятий Василь Миколайович / М. М. Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров // Слава і гордість Миколаївщини / М. М. Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров. – Миколаїв: Видавець Шамрай П. М., 2012. – С. 190—191.
Нем'ятий Василь Миколайович [Електронний ресурс] : Вікіпедія. Вільна енциклопедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki. – Назва з екрана.