Краєзнавство

27 квітня 2020 року виповнюється 108 років від дня народження Бойченка Семена Петровича - знаменитого спортсмена світового рівня, заслуженого майстра спорту СРСР, найвідомішого плавця світу в стилі батерфляй 1935-1941 рр., уродженця с. Мар’ївка Баштанського району. В скарбничці його перемог було 111 рекордів світу, Радянського Союзу і Москви.

Бойченко Семен Петрович народився 27 квітня 1912 р. в с. Михайлівка Херсонського повіту Херсонської губернії, нині с. Мар’ївка Баштанського району Миколаївської області. Плавати навчався на річці Інгул і був признаним авторитетом серед однолітків в плаванні на швидкість і дальність. Тому, коли настав час проходження військової служби, Семена взяли служити на флоті (1932 р.). Під час здачі норм на значок ГТО з плавання він показав рекордний результат. 1934 року двадцятидворічний моряк став чемпіоном Чорноморського флоту, а потім і переможцем всеармійської першості. Талановитого плавця відрядили до Москви в спортивний клуб Армії, до Центрального інституту фізкультури. С. П. Бойченко у складі збірної команди СРСР захищав спортивну честь країни.

Семен Петрович Бойченко був першим радянським рекордсменом світу з плавання стилем батерфляй. Результати плавання легендарного спортсмена протягом 1935–1952 років залишалися недосяжними для зарубіжних плавців. 8 листопада 1935 року на міжнародних змаганнях у Празі С. Бойченко проплив 100 метрів брасом за 1хв.12,2 сек., перевищивши офіційний рекорд Європи. Менш ніж через місяць в Москві він перевершив і світовий рекорд, показавши 1 хв.09,8 сек.

Влітку 1937 року бельгійське місто Антверпен приймало III Міжнародну Робочу Олімпіаду. У радянській делегації плавання представляв Семен Бойченко. У запливі на 100 метрів брасом він випередив найближчого суперника майже на півхвилини, потім побив світовий рекорд, який два роки належав американцеві Джіммі Хіггінсу (1.10,0). Досягнення заокеанського аса Бойченко перевершив на 2,1 сек. Голова бюро Антверпенської Робочої олімпіади Жак Нобель оголосив при її закритті, що Бойченко – відкриття цієї олімпіади.

20 червня 1938 року до Парижа на міжнародну спартакіаду, окрім футболістів «Торпедо», увійшли чемпіони країни по плаванню Клавдія Альошина і Семен Бойченко. Подивитися на водне свято і на плавців прийшло більше 60 тисяч парижан. Французи назвали Семена Бойченка «королем батерфляю», вважаючи, що він найкращий у цьому виді плавання. 1939 рік для Семена Петровича був пам'ятним. Цього року він одним з перших радянських плавців отримав високе спортивне звання заслуженого майстра спорту СРСР. Удостоївся він і урядової нагороди – ордена «Знак Пошани».

10 травня 1941 року відбувся останній світовий рекорд Семена Бойченка на 100 м, він проплив його за 1,05,1, а 20 травня він проплив 200 м брасом-батерфляєм за 2,29,8, що теж стало його останнім рекордом світу в плаванні. Перемог могло бути набагато більше, якби не війна. Семен Бойченко рвався на фронт, але він отримав наказ тренувати бойових плавців. За чотири роки ним було навчено більш як 10 тис бійців.

У вересні 1942 року в Москві пройшов чемпіонат столиці з плавання. Це були історичні змагання за участю в них С. П. Бойченка. Про це неодноразово повідомлялось у зведеннях Інформбюро країни для того, щоб підняти бойовий дух радянських воїнів. Ці змагання були найзначимішими у його спортивному житті. Медаль чемпіона Москви та грамоту за 1942 рік про присвоєння звання чемпіона м. Москви з плавання брасом на 100 м Семен Петрович Бойченко зберігав як найдорожчу спортивну нагороду.

Влітку 1948 року спортсмен бере участь у літній Всесоюзній Олімпіаді в комбінованій естафеті 3х100 (брас, спина, кроль) і знову він перший. Ці змагання у великому спорті для нашого земляка були останніми. В листопаді цього ж року він був заарештований і засуджений на 10 років виправних трудових таборів за обвинуваченням в антирадянській пропаганді та агітації. Строк відбував в Солікамську (Пермська обл.). У 1956 році був реабілітований. Він повернувся у свій рідний «Спартак» на посаду тренера з плавання.

Останні роки життя С. П. Бойченко працював тренером, був почесним президентом Федерації плавання Москви, членом президіуму Федерації плавання СРСР, заслуженим працівником культури Росії.

Бойченко Семен Петрович пішов із життя 23 січня 1987 року, похований в Москві. На могильній мармуровій плиті великий спортсмен зображений у момент вдиху – кидка над водою. Знамениті «крила метелика» увічнені в камені.

У 2009 році в місті Баштанка Бойченку С. П. встановлено пам’ятник. Одні з вулиць м. Баштанка та села Мар’ївка названі на честь видатного плавця. 30 квітня 2009 року в Мар'ївській ЗОШ, якій присвоєно ім’я Семена Бойченка, відбулося урочисте відкриття музею, створеного на честь видатного земляка. 29 липня 2012 р. на березі річки Інгул встановлено пам’ятний знак. На ньому викарбувані слова видатного плавця: «У спорт великий мене дорога привела з цієї річки біля мого села».

6

У 2012 році до 100-річчя від дня народження легендарного плавця XX століття в селі Чорноморка Очаківського району Миколаївської області ім’я видатного спортсмена було присвоєно плавальному басейну та встановлено пам’ятний знак.

 

28-30 жовтня 2016 року відбулася церемонія введення в Міжнародний зал слави світового плавання (ISHOF) імені Семена Петровича Бойченка – плавця світового рівня. Цього звання С. П. Бойченко удостоєний посмертно. Зал слави світового плавання (англ. International Swimming Hall of Fame and Museum) знаходиться в музеї історії плавання, розташованого в Форт-Лодердейл, штат Флорида, США. Музей присвячений історії плавання в Сполучених Штатах Америки та в усьому світі.

 

Тільки вперед!

Письменник Б. М. Раєвський у 1959 році написав повість «Только вперед», присвячену радянським плавцям. В книзі використані факти із життя неодноразового чемпіона СРСР, рекордсмена світу з плавання Леоніда Мєшкова, якому присвячена повість. Мєшков став прототипом героя книги Леоніда Кочетова, а прототипом спортсмена Віктора Важдаєва став наш земляк Семен Петрович Бойченко. Пропонуємо вашій увазі уривок з книги.

«Было еще рано — десять часов утра. Но в помещении бассейна уже собралось много народа. Тренеры, пловцы, болельщики стояли по бортикам бассейна, с напряженным любопытством следя за каким-то тренирующимся пловцом. Леонид с чемоданом в руке прошел на трибуну и тоже стал следить за пловцом. Это был высокий широкоплечий парень. Он так сильно загорел, что белые плавки резко выделялись на его смуглом теле. Плыл он брассом, но не как другие пловцы. У всех брассистов руки движутся под водой. А этот парень гребок производил, как и все, под водой, но обратное, холостое, движение рук делал не под водой, а на поверхности. Обе руки его одновременно стремительно описывали широкий полукруг в воздухе и погружались в воду перед головой. Тело пловца при этом поднималось, легко проносилось над водой и снова погружалось. Это был новый, эффектный и красивый стиль плавания. Движения рук пловца, когда они с силой вырывались из зеленоватой плотной воды и, вздымая мельчайшие брызги, проносились по воздуху, напоминали взмахи крыльев бабочки. В ярком свете огромных ламп брызги искрились и переливались всеми цветами радуги. И это еще более усиливало сходство пловца с огромной яркокрылой тропической бабочкой, летящей над водой. Недаром новый стиль так и называется: «баттерфляй», что значит «бабочка».

Леонид Кочетов и раньше изредка видел новый стиль. Некоторые ленинградские пловцы пробовали плавать баттерфляем, но без особых успехов. Они плыли «бабочкой» только первые двадцать пять метров дистанции, потом уставали и переходили на брасс. Чтобы все время выбрасывать тело из воды, требовалось огромное напряжение, большая физическая сила, выносливость и очень сложное, отточенное мастерство. Даже рекордсмен мира, американец Диггинс, считавшийся лучшим специалистом по баттерфляю, легко порхал над поверхностью бассейна лишь первые пятьдесят метров, а потом начинал задыхаться, широко, судорожно раскрывал рот и уже не летел, а тяжело скакал по воде. Леонид не отрывал глаз от пловца. С огромным вниманием следили за загорелым юношей и все остальные пловцы, тренеры, болельщики. Это казалось невероятным. Парень пролетел по бассейну уже более ста метров и, по-видимому, вовсе не устал. Руки его все так же легко и красиво описывали широкие полукруги по воздуху. Тело стремительно вырывалось из воды, и тогда был хорошо виден мощный торс пловца.

Проплыв сто пятьдесят метров баттерфляем, он остановился и оживленно заговорил со стоявшим на борту бассейна тренером. Кочетов с трибуны не разобрал слов, но уже самый тон парня, веселый и спокойный, после изнурительно-трудного заплыва поразил его. Таким ровным голосом не говорят усталые люди. Было совершенно ясно — этот рослый, плечистый парень открыл какой-то «секрет», позволивший ему овладеть «бабочкой». Но какой?

— Кто это тренируется? — спросил Леонид у соседа. — Не знаете? — искренне удивился тот. — Это новая звезда! Киевлянин Виктор Важдаев. Скоро о нем услышит весь мир! Так вот он какой — Виктор Важдаев! Имя его было знакомо Кочетову. Публика еще мало знала этого юношу, но среди пловцов уже полгода ходили слухи о каком-то исключительно способном киевском динамовце, обладающем большой силой, чудесной плавучестью, огромным упорством и отличной техникой. О нем уже рассказывали легенды. Наиболее горячие люди утверждали, что Важдаев, того и гляди, начнет один за другим, как орешки, щелкать мировые рекорды».

 

Література

Білик, Б. І. Плавець XX століття / Б. І. Білик, Т. В. Гриненко // Баштанському роду нема переводу. Кн. перша. - Миколаїв : Видавець Лев Траспов, 2014. - С. 14 — 35.

Билык, Б. И. Король баттерфляя / Б. И. Билык, А. В. Будяков. – Николаев: Издатель Лев Траспов, 2012. – 224 с.: ил.

Бойченко Семен Петрович (27.04.1912 — 23.01.1987) – спортсмен (плавання) // Енциклопедія Сучасної України. Т. 3. – Київ, 2001. – С. 206.

Шитюк, М. М. Бойченко Семен Петрович / М. М. Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров // Слава і гордість Миколаївщини / М. М. Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров. – Миколаїв : Видавець Шамрай П. М., 2012. – С. 54 — 56.

Web - ресурси

Бойченко Семен Петрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/. – Назва з екрану. – Дата перегляду 20.04.2020.

Бойченко Семен Петрович [Електронний ресурс] // Вони прославили та прославляють Миколаївщину : біобібліографічний покажчик. - Електрон. дані. – Режим доступу : http://www.laginlib.org.ua/moya-mykolayivshhyna/vony-proslavyly-ta-proslavlyayut-mykolayivshhynu/bojchenko-s-p/. – Назва з екрану. - – Дата перегляду 20.04.2020.

Бойченко Семен Петрович [Електронний ресурс] // Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва : [веб-сайт]. - Електрон. дані. – Режим доступу : http://unbib.mk.ua/index.php/2009-06-11-13-17-31/107-2016-03-14-14-35-45/2154-2017-01-24-22-01-51.html. - Назва з екрану. - Дата перегляду 20.04.2020.

Памятник Бойченко Семену Петровичу в Баштанке [Электронный ресурс] / Шукач : [веб-сайт]. - Фото. – Режим доступа : https://www.shukach.com/ru/node/6859. – Название с экрана. – Дата просмотра 20.04.20.

Скидан, О. О. Бойченко Семен Петрович [Електронний ресурс] / О. О. Скидан // Енциклопедія сучасної України. – Електрон. дані. - Режим доступу : http://esu.com.ua/search_articles.php?id=36182. – Назва з екрану.- Дата перегляду : 20.04.2020.

      

Історичний шлях міста Баштанки (до 1928 року Полтавки) починається з 1806 року, коли на казенних землях, де вона тепер розташована, царський уряд оселив переселенців з Полтавської та Чернігівської губерній.

Наприкінці 20-х років ХІХ ст. Полтавка стала військовим поселенням. У 1830 році вона входила до складу 1-го Бузького уланського полку. В селі на той час налічувалося 214 дворів і 1216 жителів.

Наприкінці ХІХ ст. в селі, що за адміністративним поділом як центр волості входило до Херсонського повіту Херсонської губернії, розміщувалось волосне управління, земська поштова станція, мешкало понад 7 тис. чоловік. Щотижня відбувався базар, тричі на рік – ярмарок. У 1887 році в селі діяло 44 дрібні, переважно борошномельні, підприємства і торгувало 27 крамниць. За даними 1905-го року тут налічувалося 9 ковалів, 5 шевців, 12 теслярів і 3 ткачів.

Першу школу в Полтавці було відкрито 1860 року. Наступного року розпочала роботу церковнопарафіяльна школа, яку відвідувало 20 дітей. З 1866 року в селі відкрилася перша земська школа, через 2 роки – друга, а в 1897 році – третя. У 1912 році земство побудувало в Полтавці першу дільничну лікарню на 10 ліжок. Силами місцевої інтелігенції в Полтавці в 1899 році було створено селянський театр. Організатором його був начальник поштового відділення К. І. Балафатов.

Перша світова війна привела до розорення селянських господарств. Звістку про перемогу Жовтневого повстання в Петрограді принесли в село в листопаді 1917 року солдати-фронтовики. У грудні 1917 року в Полтавці було створено волосний революційний комітет, а в січні наступного року обрано волосну Раду селянських депутатів, яка приступила до розділу поміщицьких земель і майна серед малоземельних і безземельних селян. 24 серпня 1919 року район захопили денікінці. 16 вересня 1919 року у Полтавці розпочалося антиденікінське повстання, яке увійшло в історію під назвою «Баштанська республіка». Майже два місяці трималася у ворожому оточенні волелюбна республіка. Та сили були нерiвними. 19 листопада 1919 року бiлогвардiйцi увiрвались у село. Вони жорстоко розправилися з жителями Полтавки.

Після закінчення громадянської війни в селі почалася відбудова. В 1922 році в Полтавці організуються невеликі сільськогосподарські артілі – «Нове життя», «Воля», «Червоний орач» та ін., розширилася лікарня, відкрилася амбулаторія, аптека. Налагоджувалась робота шкіл – уже в 1920 році працювало 4 трудові школи. Важливою подією в культурному житті Полтавки стало відкриття в 1921 році народного клубу ім. Т. Г. Шевченка. 7 лютого 1928 року с. Полтавку перейменовано на Баштанку. З 1926 по 1928 роки в селі було створено два машинно-тракторних товариства «Прогрес» та «Шлях до соціалізму». 1929 – 1930 рр. в Баштанці створено колгоспи ім. Комінтерну, ім. Правди, «Червона Баштанка», «Політвідділ» та ін. Навесні 1929 року в селі організовано тракторну колону. На її базі восени 1929 року була створена одна з перших на Миколаївщині машинно-тракторна станція (МТС).

У травні 1930 року в Баштанці було відкрито кінотеатр. В 1935 році гостинно відчинив двері районний Будинок культури ім. Шевченка, де працювала районна бібліотека з читальним залом.

У роки Другої Світової війни близько 10 тис. чоловік з Баштанського району воювали проти ненависного фашизму. 12 серпня 1941 року гітлерівці захопили Баштанку. Розпочався режим терору і грабіжництва. У жовтні 1943 р. підпільні групи Баштанського району об’єдналися в партизанський загін під командуванням І. Я. Калініченка. В результаті Березнегувато-Снігурівської операції військами 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського з 9 по 15 березня 1944 року було звільнено території Баштанського району від німецько-фашистських загарбників.

За мужність і героїзм, виявлені в боях за звільнення населених пунктів Баштанського району було присвоєно звання Героя Радянського Союзу: Романюку Г. П., Сотніченку М. І., посмертно Сивкову В. О. та Крестьянінову П. К. На баштанській землі народились Герої Радянського Союзу – наші земляки: Агеєв Л. М., Бондаренко І. А., Будюк М. В., Гребенюк М. А., Григор’єв І. Я., Желєзний М. Я., Лебідь Г. Ю., Летучий О. Я., Пєгов Г. І., Павлов І. М., Федоров Б. В.

Пiсля закінчення окупацiї село почало вiдбудову. В 1944 р. вступили до ладу райпромкомбінат, промислова артіль, млин, почала працювати МТС, почали функціонувати лікарня та дитячий садок. У вересні відкрили двері початкова і семирічна школи. Працював районний Будинок культури ім. Т. Г. Шевченка. В 1945 р. вступив в дію місцевий радіовузол.

З 1963 року Баштанка стала селищем міського типу. Працюютьпошта, телеграф, готель, двоповерховийунiвермаг та iншi магазини. Комунальнийжитловий фонд за 1962-1969 роки зрiс у 4 рази. Прокладеноводопровiд. В центрiвиросли десятки двоповерховихбагатоквартирнихбудинкiв, заасфальтовановулицi, тротуари. Реконструйованостадiон «Колос». В 1960 роцiзбудованокінотеатр«Комсомолець». В 1965 роцiвiдкритомузичну школу, в 1969 роцiзбудовано нове двоповерховепримiщеннярайонної бiблiотеки. В 1973 роцi став до ладу Баштанськийсирзавод, продукція якого відома не тільки в Україні, а й за її межами.

Для розвитку садівництва у вересні 1978 року було організоване Баштанське міжколгоспне підприємство «Зоря Інгулу», одне з найбільших на півдні України (з квітня 2000 р. ЗАСТ «Зоря Інгулу»).

Баштанський район - район сільськогосподарський. Вирощування хліба - споконвічна праця баштанчан. У 70-х роках минулого століття всю країну облетіла слава про баштанський акорд. У господарствах району була впроваджена акордно-преміальна система оплати праці. В короткі строки у Баштанці було збудовано другий в Україні комбікормовий завод. У 1975 році створено виробниче об’єднання «Колгосптваринпром».

У 80-х роках виріс багатоповерховий мiкрорайон «Сiльгосптехнiка», збудовано цiлий масив житлових будинкiв районного садiвничого об’єднання «Зоря Інгулу», здано в експлуатацiю нове примiщення середньої школи №2, центральної аптеки, 4-х дитсадків, нову міську бібліотеку №2 та дитяче містечко «Казка».

У 1987-му році селище міського типу Баштанка стало містом. Указом Президії Верховної Ради Української РСР за №3685-ХІ від 11 березня 1987 року смт. Баштанка віднесено до категорії міст районного підпорядкування.

Баштанка продовжувала розвиватись далі. Сьогодні Баштанський район добре знають не тільки в області, а й далеко за її межами. Баштанщина гідно продовжує і збагачує славні героїчні і трудові традиції минулих поколінь. Наш район став визнаним лідером економічного розвитку серед сільських районів Миколаївщини, флагманом у сфері соціального захисту, медицини, освіти, культури. Реалізовувалось безліч проектів і програм, реформувалось житлово-комунальне господарство, проводились капітальні ремонти загальноосвітніх та дошкільних закладів, відкривались нові аптеки, магазини, салони-перукарні, кафе; відкрито гімназію, плавальний басейн у гімназії, бювети питної води, новий шкільний корпус для початкових класів ЗОШ №1, стоматологічні клініки, автозаправки; в мікрорайоні «Агропромтехніка» відкрито заклад сімейної медицини, у центрі міста відкрито соціально-медичне відділення реабілітації «Калина». Відкрито Центр вільного доступу до Інтернет у Баштанській центральній районній бібліотеці, дитячій районній бібліотеці та бібліотеках-філіях: Христофорівській, Інгульській, Привільненській №1; ринок «Експрес».

Медична допомога населенню району надається силами працівників центральної районної лікарні, Центру первинної медико-санітарної допомоги Баштанського району, 11 амбулаторій та 22 ФАПів. Баштанська ЦРЛ має статус «Лікарня доброзичлива до дитини», працюють програми «Клініка – дружня до молоді» та «Медичні кадри Миколаївщини 2013-2017 рр.». В поліклінічному відділенні ЦРЛ відкрито кабінет «Довіра». Була проведена велика робота з покращення матеріальної бази Баштанської районної лікарні, з реалізації інвестиційних проектів, зі створення лікарні інтенсивного лікування. Придбано новий цифровий флюорограф, лапароскопічну стійку, відкрито нову операційну з новим обладнанням, відділення гемодіалізу, томографічний кабінет. 12 березня 2018 року у Баштанській ЦРЛ відкрито відділення невідкладних станів та анестезіології й реанімації.

Значним резервом динамічного розвитку економіки, створення нових робочих місць є розвиток підприємництва. Справжньою окрасою міста стали магазини «Соборний», «Полтавський», «Будівельні матеріали», «Декор», торгівельний дім «АТБ», кафетерій «Крістіна», кафе «Ярославна», магазини: «Світ комп’ютерної техніки», «Алла», «Хамелеон», «Автомотовело», «Оксана» та ін.

Талановиті учні загальноосвітніх шкіл міста та району приймають участь та стають переможцями багатьох районних, обласних та всеукраїнських олімпіад, конкурсів та проектів.

Центром спортивного життя міста і району є Баштанська дитячо-юнацька спортивна школа (відкрита у 1972 р.). Досягнення багатьох вихованців школи – предмет гордості не тільки їх тренерів, а й усіх баштанчан. Високих результатів досягли спортсмени-байдарочники: майстер спорту міжнародного класу, багаторазовий чемпіон України, чемпіон Європи, чемпіон світу серед молоді та юніорів Олег Кухарик; багаторазова чемпіонка України та бронзова призерка світу Інга Моторна; Юлія Колесник, Олександр Печенюк, Сергій Гоберлас. Успішно тренуються і юні футболісти, і вихованці відділення важкої атлетики та греко-римської боротьби.

31 серпня 2016 року розпорядженням Миколаївської облдержадміністрації було надано дозвіл Баштанській міській, Добренській, Новоіванівській, Новопавлівській, Новосергіївській, Пісківській, Плющівській, Христофорівській та Явкинській сільським радам на добровільне об’єднання територіальних громад в Баштанську міську об’єднану територіальну громаду з центром у м. Баштанка. 18 грудня 2016 року відбулися вибори голови об’єднаної територіальної громади. 28 грудня 2016 року – дата створення Баштанської ОТГ. Загальна площа Баштанської міської ОТГ становить 77384,6159 га. Загальна кількість населення 22740 осіб (59,1 % від кількості жителів Баштанського району). На території громади працюють 4 промислові підприємства, 19 великих сільськогосподарських товариств, 217 фермерських господарств та 1719 одноосібників. Торговельні послуги надають 819 торгових точок, у т. ч. 215 магазинів, 24 заклади громадського харчування, 46 закладів побутового обслуговування, 7 АЗС, 10 аптечних кіосків та аптек, діє 4 ринки (2 продовольчі, 1 промисловий та Ярмаркова площа). На території ОТГ функціонують 13 дошкільних навчальних заклади, 12 загальноосвітніх шкіл, 3 позашкільні заклади (БДЮТ, ДЮСШ, музична школа).

30 червня 2019 р. утворилася Лоцкинська ОТГ. Об’єдналися села: Лоцкине, Новоолександрівка та Перемога. Жителів близько 3000 осіб

Баштанщина багата на працьовитих і талановитих людей. Звання Героя Соціалістичної Праці свого часу було присвоєно Єрешку В. Т. (17.06.1928 – 05.11.2004), уродженцю с. Баштанка; Іванцю О. І. (28.05.1937 – 10.05.2002), уродженцю с. Красний Став; Махну В. М. (нар. 05.02.1929), уродженцю с. Трудове; Поточилову А. Г. (20.10.1908 – 24.12.1973), уродженцю с. Явкине; Чигрину С. Л., уродженцю с. Баштанки.

Гордість нашого краю О. О. Сизоненко (20.09.1923 - 13.09.2018.) - український письменник, прозаїк, публіцист, есеїст, кіносценарист, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1984), літературної премії в галузі новелістики імені Юрія Яновського (1987), літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького (2001), уродженець с. Новоолександрівка. С. П. Бойченко (1912-1987) – перший радянський рекордсмен світу з плавання, уродженець с. Мар’ївка; Г. О. Довженко (1899-1980) – заслужений художник України, уродженець с. Полтавка; Г. А. В’язовський (1919-1996) – літературний критик, доктор філологічних наук, професор, уродженець с. Полтавка; Р. І. Фощенко (1908-1970) – режисер Київської кіностудії хронікально-документальних фільмів, уродженець с. Полтавка; Єсипенко П. Є. (29.06.1919 – 14.04.2013), академік, дійсний член Академії будівництва України, мав вчене звання «Доктор будівництва», лауреат Державної премії Української РСР у галузі науки і техніки (1983), уродженець с. Баштанка; Макаров А. В. (нар. 02.01.1937), кандидат медичних наук, професор, ведучий торакальний хірург країни, двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1998, 2004), уродженець с. Інгулка; Пащенко В. І. (нар. 26.03.1945), заслужений артист України, актор Київської кіностудії імені О. П. Довженка, проживав у с. Привільне до 1963 р.; Задирака К. В. (20.05.1911 – 1967), радянський вчений, доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту математики НАН України, уродженець с. Інгулка; Кулик І. Т. (1902 - невідомо), кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України Академії наук Української РСР, дослідник історії України 1917 – 1920 та 1941 – 1945 рр., уродженець с. Привільне; Нем’ятий В. М. (08.10.1926 - 25.02.1990) — український радянський історик, доктор історичних наук (з 1983 року), професор, уродженець с. Новогеоргіївка та інші.

Баштанці бережуть і шанують історичну пам’ять про видатних земляків та події, що відбувалися у нашому краї. У Баштанці та селах району відкриті меморіальні дошки на честь Героїв Радянського Союзу Г. Ю. Лебідя, Б. В. Федорова, Желєзного М. Я., Бондаренка І. А., Агеєва Л. М., І. М. Павлова, О. Я. Летучого, М. А. Гребенюка, І. Я. Григор’єва, Г. І. Пєгова, М. В. Будюка. Також відкрито меморіальні дошки тим людям, які отримали звання Героя Радянського Союзу за визволення населених пунктів Баштанщини в роки війни: Романюку Г. П. - меморіальну дошку встановлено на адміністративному приміщенні стадіону «Колос»; Сотніченку М. І. - на будівлі Баштанської центральної районної бібліотеки; Сивкову В. О. та Крестьянінову П. К. - на приміщенні Явкинської ЗОШ I-III ст.

В останні роки відкрито гранітний бюст Т. Г. Шевченку (2001), пам’ятний знак воїнам-інтернаціоналістам до 13-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану (2002), на старому цвинтарі в центрі міста відкрито пам’ятний знак на братській могилі загиблих баштанських повстанців у 1919 р. (2006), до 200-річчя міста встановлено пам’ятний знак «Баштанка 1806-2006» зі сторони Нового Бугу (2006), встановлено пам’ятний знак «В’язням-жертвам нацизму 1941-1945 років» (2008), відкрито пам’ятний знак на честь загиблих в роки Голодомору 1932-1933 рр. (2008), у Мар’ївській ЗОШ відкрито музей С. П. Бойченка (2009), у м. Баштанка відкрито погруддя Бойченку С. П. – першому радянському рекордсмену світу з плавання (уродженцю с. Мар’ївка), (2009) та ін.

Районний центр: м. Баштанка. Відстань від м. Миколаїв - 66 км. Місто перетинає автострада Одеса - Дніпропетровськ. Площа міста - 892 га, площа сільгоспугідь – 15,6 тис. га., загальна площа зелених насаджень складає 37,0 га.

Населення району: за даними Головного управління статистики у Миколаївській області (станом на 1 липня 2016 року) у Баштанському районі проживало 37,6 тис. осіб, з них 12,7 тис. мешкало в м. Баштанка.

 

Природні умови

Баштанський район займає площу 170 616 га (6,9 % від загальної території області). Район розташований у східній частині Миколаївської області і лежить у межах Причорноморської низовини. Рельєф низовинний, слабо розчленований, ґрунтовий покрив головним чином складається з південних чорноземів звичайних середньо і мало гумусних, місцями зустрічаються засолені ґрунти.

З корисних копалин промислове значення мають поклади пісків і глин.

Район належить до посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони. Згідно агрокліматичному районуванню район відноситься до північних регіонів області, які характеризуються континентальним, теплим, помірно засушливим кліматом, середньорічна температура повітря яких + 10◦С. Характерно: тривале, жарке, мало дощове літо, коротка тепла осінь, коротка малосніжна зима, рання, тепла, коротка весна.

До природної рослинності належать типчаково-ковилові степи з незначним ксерофітним різнотрав’ям. Головною річкою є Інгул (з притокою Громоклеєю), яка впадає у Бузький лиман Чорного моря. Малі річки влітку пересихають.

Лісові масиви: ліси - 3834,0 га, в т.ч. листяні породи – 2845 га (74,2%), хвойні – 989 га (25,8%). Середній вік насаджень становить 40-50 років. Є штучно створені лісові масиви на схилах балок та в надзаплавних терасах річок Інгулу і Громоклеї. Загальна площа державного лісового фонду – 8845,1 га (в т.ч. в оренді – 100,0 га). Проводяться  протиерозійні заходи, будівництво гідротехнічних споруд, насадження полезахисних та прияружних лісосмуг тощо. Ландшафтно-ботанічні заказники: лісове урочище «Мар’ївське», «Христофорівські плавні», «Інгульський», «Привільне». Ботанічні заказники: «Добра Криниця», «Балка Лозноватка», «Старогорожене», «Виноградівка», «Доброкам’янка». Ботанічний пам’ятник природи «Громоклеєвський».

  

Ім’я - Баштанський район (1926-1928 рр.- Полтавський район.

Дата народження -1926 рік.У 1926 році із частини сільрад Привільненського, Новобузького та Миколаївського районів створено Полтавський район. 7 лютого 1928 року його перейменовано. Від січня 1959 року йому підпорядковано низку сільських рад ліквідованого Привільненського району. Основна частина населених пунктів району є козацькими поселеннями часів Запорізької Січі.

Місцерозташування – східна частина Миколаївської області.

Територія – 170 тис. га.

Населення – 37,6 тис. осіб.

Орної землі – 120 тис. га.Основний земельний фонд – чорноземи.

Адміністративно-територіальний поділ – Баштанська міська об'єднана територіальна громада (м. Баштанка, с. Андріївка, с. Зелений Яр, с. Трудове, с. Шевченко, с. Добре, с. Новоєгорівка, с. Новоіванівка, с. Київське, с. Старосолдатське, с. Новопавлівка, с. Зелений Клин, с. Новосергіївка, с. Горожене, с. Зелений Гай, с. Новогорожене, с. Тарасівка, с. Піски, с. Костянтинівка, с. Плющівка, с. Новогеоргіївка, с. Отрадне, с. Шляхове, с. Христофорівка, с. Явкине, с. Червоний Став) та Лоцкинська об’єднана територіальна громада (с. Лоцкине, с. Новоолександрівка, с. Перемога) та 8 сільських рад, яким підпорядковано 31 населений пункт. Місто Баштанка – районний центр, знаходиться за 11 км. від залізничної станції Явкине та за 66 км. від обласного центру. Місто перетинає автострада Миколаїв – Кривий Ріг.

Корисні копалини – піски, глини.

Головна річка – Інгул (з притокою Громоклеєю).

Смола Оксана

 Гордість сучасної літературної Баштанки – прозаїк Оксана Смола - член Національної спілки письменників України (2013), лауреат Міжнародного конкурсу «Коронація слова» (ІІ премія в номінації «П’єси», 2014); лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Ірини Вільде (2012); лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Романа Федоріва (2012); лауреат обласної культурно-мистецької премії ім. Миколи Аркаса (2012).

Народилася і проживає в Баштанці. Як прозаїк, Оксана Смола вперше заявила про себе у 2007 році в часописі Національної Спілки письменників України «Вітчизна», згодом були публікації в «Березолі», у письменницькій газеті «Літературна Україна», у культурно-мистецьких виданнях: «Тернопільський оглядач», «Золота Пектораль» (Тернопільська обл.), «Перевал» (Івано-Франківськ). Першою була книга «Першотвори», яка побачила світ у 2007-му році. В Баштанській центральній районній бібліотеці відбулася презентація книги за участю авторки. До цієї збірки увійшли три прозові твори: оповідання «Хуртовина», новела «Дикі танці» та фрагменти роману-мозаїки «Смуток і радість». До виходу збірки ці твори побачили світ у 2006-2007 роках в обласній пресі та у часописах Національної Спілки письменників України «Вітчизні» і «Дзвоні». Весь наклад збірки «Першотвори», виданий за меценатські кошти, було передано у дарунок бібліотекам та школам району. Про роман «Смуток і радість» відомий письменник і літературознавець Петро Сорока написав: «Оксана Смола з міста Баштанки увійшла в літературу романом «Смуток і радість», увійшла, хочеться  вірити,  назавжди.  Світлий,  яскравий  і  успішний  дебют!».

Роман-мозаїка «Рух назустріч Світлу» (2010), виданий за конкурсною Програмою підтримки вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження у Миколаївській області на 2006-2010 роки, відзначений літературною премією ім. Ірини Вільде 2012 року. Наприкінці 2011-го року окремою книжкою вийшло повідання «Білий рояль», яке раніше було оприлюднене в часописі «Дзвін». За публікацію цього твору авторка стала лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Романа Федоріва, яка започаткована часописом «Дзвін» у 2010 році за кращі публікації року.

«Вернісаж одного оповідання» - таку назву мала презентація «Білого рояля» у вітальні Миколаївського художнього музею ім. В. Верещагіна у березні 2012 року. Цього ж року письменниця стала лауреатом обласної премії ім. Миколи Аркаса в номінації «Просвітницька діяльність».

Про талант нашої землячки говорить і те, що 5 червня 2014 року у Києві відбулось нагородження лауреатів премії престижного Міжнародного конкурсу романів, п'єс та кіносценаріїв «Коронація слова - 2014». Другу премію в номінації «П’єси» за твір «Будинок милосердя» отримала Оксана Смола.

Схвальний відгук авторці надійшов від відомого українського письменника, нашого земляка Олександра Сизоненка: «Яка ж багата у вас душа! Ви дуже тонко сприймаєте небо і землю, дерева, квіти, музику, красу людську, зовнішню і внутрішню красу Світу і Всесвіту».

Оксана Смола презентує свої твори на засіданнях літературно-мистецького клубу «Роксолана» при Баштанській центральній районній бібліотеці.

Твори

Агов, люди! : новели / О. Смола // Дзвін. – 2013. – №10. –  С. 67 — 88.

Білий рояль : оповідання / О. Смола. – Миколаїв: видавець П. М. Шамрай, 2011. – 56 с., іл.

Білий рояль : оповідання / О. Смола // Дзвін. – 2011. – №8. – С. 79 — 100.

Білий рояль : фрагмент оповідання / О. Смола // Літературна Україна. – 2012. – 16 лют. – С. 9: іл.

Віват, життя : новела / О. Смола // Голос Баштанщини. – 2016. – 15 груд. – С. 10 – 11.

Дикі танці : новела / О. Смола // Соціальний захист. – 2009. – № 7. – С. 52 — 55.

Дикі танці : новела / О. Смола // Дзвін. – 2008. – № 12. – С. 86 — 89.

Дикі танці : новела / О. Смола //Золота арфа : Творчість молодих митців Миколаївщини. – Миколаїв: Атол, 2006. – С. 371 — 380.

Духовний альпінізм Світлани Антонишин : рецензія / О. Смола // Дзвін. – 2015. – № 4 - 5. - С. 191 — 194.

Етюди / О. Смола // Літературна Україна. – 2009. – № 30. – 17 верес. – С. 4.

Етюди / О. Смола // Голос Баштанщини. – 2008. – 8 листоп. – С.3

З думкою про вічність : добірка поезій / О. Смола // Дзвін. – 2010. – №5 — 6. – С. 12 — 16.

Краса зникаюча і вічна : етюди / О. Смола // Тернопільський оглядач. – 2008. – № 40. – С. 29.

Люстерко : новела / О. Смола // Золота Пектораль. – 2009. – № 3 — 4. – С. 26 — 28.

Марічка Сирота : новела / О. Смола // Березіль. – 2009. – № 5 — 6. – С. 105 — 113.

Марічка Сирота : новела / О. Смола // Голос Баштанщини. – 2009. – 30 квіт. - 23 трав.

Метаморфози  за  вікном : етюд /  О. Смола  //  Тернопільський оглядач. – 2008. – № 33. – С. 35.

Мить краси, як вічність… : етюди / О. Смола // Голос Баштанщини. – 2008. – 15 січ. – С. 4.

Міражі : повість / О. Смола // Дзвін. – 2014. – №11 — 12  –  С. 47 — 67.

Море… : новела / О. Смола // Голос Баштанщини. – 2016. – 5 листоп. – С. 4 — 5, 6.

Першотвори / О. М. Смола. – Миколаїв : Миколаївська обласна друкарня, 2007. – 72 с.

Планета квітів: етюди / О. Смола // Сонячне гроно : щорічний літературний альманах. – 2012. – С. 88 – 90.

Прощальне соло: новела / О. Смола // Дзвін. – 2010. – № 11. – С. 83 — 88.

Рух назустріч Світлу : роман-мозаїка / О. Смола. – Миколаїв: Іліон, 2010. – 280 с.

Рух назустріч Світлу : роман-мозаїка (фрагменти) / О. Смола // Перевал. – 2010. – №1. – С. 42 — 67.

Санаторні етюди / О. Смола // Дзвін. – 2009. – № 5 — 6. – С. 80 — 95.

Світовий Вавилон: пружина розкручується: постфактум "Записок..." Ліни Костенко : есе // О. Смола //Дзвін. – 2012. – №10. – С. 124 — 129.

Смуток і радість : роман-мозаїка ( фрагменти) / О. Смола // Дзвін. – 2007. – № 8. – С. 59 — 83.

У ритмі танцю: новела / О. Смола // Рідне Прибужжя. – 2006. – 11 листоп.

Хуртовина : оповідання / О. Смола // Вітчизна. – 2007. – № 5 - 6. – С. 92 — 107.

Яблуко спокуси : новела / О. Смола // Березіль. – 2011. – № 11 — 12. – С. 100 — 106.

Web - ресурси

Николаевский прозаик стала лауреатом Всеукраинской литературной премии [Электронный ресурс] // NikLife : Интернет журнал - Электрон. данные. - Режим доступа : http://niklife.com.ua/focus/28983. - Название с экрана.

Павленко, В. Николаевская писательница О. Смола презентовала свою книгу «Білий рояль» [Электронный ресурс] / В. Павленко // MK.MK.UA : Николаевская общественно-политическая интернет-газета - Электрон. данные и фото. - Режим доступа : http://www.mk.mk.ua/rubric/culture/2012/04/05/06597/. – Название с экрана.

Смола Оксана Миколаївна [Електронний ресурс] // Баштанська райдержадміністрація. Баштанська районна рада : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://bashtanka.mk.gov.ua/ua. – Назва з екрана.

Смола, О. Планета квітів [Електронний ресурс] / О. Смола // Золота пектораль : Літертурно-мистецький та громадсько-публіцистичний часопис : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://zolotapektoral.te.ua/oksana-smola-planeta-kvitiv/ – Назва з екрана.

Творчий вечір Оксани Смоли, письменниці й художниці з м. Баштанка [Електронний ресурс] // Баштанка НЕТ – Баштанка та Баштанський район : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://bashtanka.net/news/tvorchij_vechir_oksani_smoli_pismennici_j_khudozhnici_z_m_bashtanka/2016-03-22-7429. – Назва з екрана.

Кухарик Олег

Нар. 25.04.1997 р.

 

 Олег Кухарик народився 25 квітня 1997 року в м. Баштанка. Вихованець Баштанської дитячої юнацької спортивної школи. Веслуванням почав займатись у 12 років. Перший тренер Олега – Заслужений тренер України Віктор Димедюк згадує, що вже у першому сезоні хлопець здобув перемоги. На перших змаганнях у 2009 році у відкритій першості ДЮСШ, присвяченій Дню міста Баштанки, прийшла перша перемога.

У 2010 році Олег став студентом Миколаївського вищого училища фізичної культури. 2011-й рік приніс перемогу на чемпіонаті України. У збірній України з 2012 року. Сьогодні Олег - майстер спорту України, багаторазовий чемпіон України, призер чемпіонату Світу, чемпіон Європи.

На Кубку України – 2013 (Кубок України пам’яті олімпійської чемпіонки Ю. Рябчинської, 23 – 28 квітня, м. Дніпропетровськ, перший етап) отримав друге місце у байдарці-одиночці на дистанції 1000 м та перше місце на 1000 м у байдарці-двійці. На другому етапі відбіркових змагань Кубку України – 2013 з греблі на байдарках і каное, який проходив з 29 травня по 1 червня 2013 року в Дніпропетровську у складі байдарки-четвірки – перше місце, в байдарці-двійці – друге місце. В боротьбі байдарок-одиночок Олег показав найкращий результат і отримав перемогу та згідно результатів змагання виконав норму майстра спорту України. 27 червня 2013 року приймав участь у Міжнародних змаганнях у м. Познань (Польща) у складі збірної України. На Чемпіонаті Світу серед юніорів та молоді (17 – 20 липня 2014 р., м. Сегед, Угорщина) – 6-е місце.

1 липня 2015 р. в Дніпропетровську відбувся чемпіонт України з греблі на байдарках і каное серед юніорів та молоді до 23-х років. Серед юніорів байдарочник Олег Кухарик став чемпіоном в одиночці на 500 м і 1000 м та у четвірці на 200 м.

25 липня 2015 року на молодіжному Чемпіонаті світу з веслування на байдарках та каное в Португалії (Монтемор-о-Вельо) Олег став бронзовим призером Кубка Світу в байдарці-одиночці на дистанції 1000 м. Вперше за 25 років юніорами збірної України було досягнуто такого значного результату. Олег Кухарик показав результат 3.38,532.

17 – 20 вересня 2015 р. в румунському місті Басков відбувся чемпіонат Європи з греблі на байдарках і каное серед юніорів та молоді до 23 років. У перегонах байдарок-одиночок на дистанції 1000 м Олег здобув срібну нагороду, а 500-метрівку подолав першим, отримавши золоту медаль (1.42.776 хв.).

На Чемпіонаті України зі спеціальної підготовки з веслування на байдарках і каное, який відбувся у Херсоні 27 - 29 березня 2016 року у Олега Кухарика дві перемоги: - він виграв свою коронну «тисячу» та спринт.

4-7 травня 2016 р. у м. Дніпропетровськ на Чемпіонаті України з греблі на байдарках і каное, присвяченому олімпійській чемпіонці Юлії Рябчинській, Олег Кухарик став чемпіоном Кубка України.

У 2016 році Олег Кухарик приймав участь у змаганнях трьох Кубків Світу, які проходили у Німеччині, Чехії, Португалії. На етапі Кубка Світу з греблі, який проходив у німецькому місті Дуйсбург 22 травня 2016 р., Олег Кухарик зайняв перше місце на дистанції 500 метрів у байдарці-одиночці з найкращим результатом 1.38,040 (тренер Олександр Симонов). Приймав участь на черговому етапі Кубка Світу з веслування на байдарках і каное, який проходив з 27 по 29 травня 2016 р. у чеському місті Рачіце. В байдарці-двійці з миколаївцем Віталієм Цурканом зайняли третє місце з результатом 3.15,967. Черговий етап Кубка Світу проходив у місті Монтемор-о-Велью (Португалія, червень 2016). В греблі на байдарці-одиночці на дистанції 500 м Олег зайняв третє місце, показавши результат 1.42,004.

21 травня 2017 р. в Монтемор-о-Велью (Португалія) завершився 1-й етап Кубка світу – 2017 з веслування на байдарках і каное. Золото вибороли українські чоловічі екіпажі байдарок-четвірок (500 м) і байдарок-двійок (1000 м), у складі яких був Олег Кухарик. А за результатами перегонів байдарок-одиночок (500 м) Олег став чемпіоном Кубка світу.

10 червня 2017 р. у Дніпрі відбувся чемпіонат України серед молоді. Ці змагання стали відбірковими для участі спортсменів у молодіжному чемпіонаті Європи. Олег здобув перемогу серед одиночників на дистанції 1000 м і здобув право боротися у складі збірної України на європейській першості. З 23 по 25 червня 2017 р. в Бєлграді проходив чемпіонат Європи з веслування на байдарках і каное серед молоді. Олег Кухарик вперше став чемпіоном Європи в одиночці на дистанції 1000 м, випередивши свого суперника на 0,06 секунди, його час – 3.31.8. Другу медаль Олег завоював на дистанції 500 м, з часом 1.39 секунди. Також Олег здобув бронзову нагороду на дорослому чемпіонаті світу.

На змаганнях в румунському Пітешті 27-30 липня 2017 р. байдарочник Олег Кухарик став переможцем чемпіонату світу серед молоді та юніорів. Він фінішував першим на дистанції 500 м, випередивши свого головного конкурента в цьому сезоні бельгійця Артура Петерса.

29 липня 2018 року у м. Пловдив (Болгарія) Олег Кухарик став Чемпіоном світу у змаганнях з греблі на байдарках і каное серед юніорів. Він став чемпіоном у байдарці-одиночці на 500 м. Олег виграв дистанцію з часом 1:36,078 хв.

Про Олега Кухарика в ЗМІ:

Вітаємо з перемогою // Голос Баштанщини. — 2015. — 24 верес. — С. 1.

Курочкіна, Л. Знайшов себе у спорті / Л. Курочкіна; інтерв’ю з О. Кухариком // Голос Баштанщини. — Баштанка сьогодні. — 2013. — 20 лип. — С. 5.

Курочкіна, Л. Його життя – спорт / Л. Курочкіна // Голос Баштанщини. — 2014. — 23 серп. — С. 3.

Курочкіна, Л. Кубок України - 2013 / Л. Курочкіна // Голос Баштанщини. — Баштанка сьогодні. — 2013. — 16 трав. — С. 5.

Николаевцы в олимпийской сборной // Южная правда — 2016. — 19 июля. — С. 1.

Первов, Г. Гребцы открыли сезон / Г. Первов // Южная правда — 2016. — 7 апр. — С. 4.

Інтернет-ресурси:

Веслування. Кубок світу. Українці виграли три золота в Німеччині [Електронний ресурс] // FromUA.NEWS : веб-сайт. — Текст. дані. — Режим доступу : http://fromua.news/about. — Назва з екрана. — Дата публікації : 22.05.2016. — Дата перегляду : 17.11.2016.

Николаевец Олег Кухарик добыл «золото» Кубка мира по гребле [Электронный ресурс] // Мой Город : интернет-издание — Текст. данные. — Режим доступа: https://mycity.mk.ua/news/247045. — Название с экрана. — Дата публикации : 23.05.2016. — Дата просмотра : 17.11.2016.

Синявский, В. Николаевский байдарочник Олег Кухарик стал трехкратным чемпионом Украины среди юниоров [Электронный ресурс] / В. Синявский // Николаевские новости : николаевская областная общественно-политическая газета. — Текст. данные. — Режим доступа : http://www.niknews.mk.ua/2015/07/01/nikolaevskij-bajdarochnik-oleg-kuharik-stal-trehkratnym-chempionom-ukrainy-sred-juniorov/. — Название с экрана. — Дата публикации : 01.07.2015. — Дата просмотра : 17.11.2016.

Україна виграла три "золота" на Кубку світу з веслування [Електронний ресурс] // Обозреватель українською. — Текст. дані. — Режим доступу: http://ukr.obozrevatel.com/sport/sport/32601-ukraina-vigrala-tri-zolota-na-kubku-svitu-z-vesluvannya.htm. — Назва з екрана. — Дата публікації : 22.05.2016. — Дата перегляду : 17.11.2016.

Старовойт Людмила Василівна

 Старовойт Людмила Василівна - кандидат філологічних наук, доцент, декан філологічного факультету (1987-1997), проректор з навчально-виховної роботи Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського (1996-2003), завідувач кафедри української літератури (1998-2009), Відмінник освіти України (1993).

Народилася у Баштанці Миколаївської обл. у 1948 р. Закінчила Баштанську СШ з золотою медаллю. Навчалася на філологічному факультеті Миколаївського державного педагогічного інституту ім. В. Бєлінського (1966-1970).

У 1980-1984 заочно навчалася в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту. Очолює наукову лабораторію літературного краєзнавства, головний редактор щорічного гуманітарного альманаху «Освітянські вітрила», який видається Миколаївським державним університетом з 2003 р. (Стаття Л. Старовойт «Специфіка психологізму в прозі Оксани Смоли присвячена дослідженню особливостей використання засобів психологізму в прозових творах молодої письменниці з м. Баштанки).

У 1996 р. у складі авторського колективу книги «Історія української культури» стала лауреатом обласної премії ім. Миколи Аркаса в номінації «Просвітницька діяльність». В 2004 р. нагороджена Грамотою Верховної Ради України.

У 1998—2009 роках вона завідує кафедрою української літератури. У 2010—2015 роках Л. В. Старовойт працювала на посаді доцента кафедри, під її керівництвом студенти неодноразово ставали переможцями наукових і творчих конкурсів.

Л. В. Старовойт є автором понад 80 наукових праць. Більшість із них присвячена вивченню творчості письменників Миколаївщини та історії освіти Миколаївщини. Вона підготувала ряд навчальних посібників для студентів і учителів. Серед них: «Письменники Миколаївщини»(2007); «Література Миколаївщини»(2014); «Література рідного краю»(1994, 2003)- у співавторстві; «Живлюща сила Ємигії»(2015)- у співавторстві; «Твоє життя — твій головний проект: технологія самовиховання»(2012)- у співавторстві.

В 1999—2009 роках очолювала редакційну колегію університетської газети «Педагог». У 2014 році як заступник головного редактора доклала значних зусиль для виходу колективної праці «Шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини»

Використані джерела:

Старовойт Людмила Василівна // Лауреати обласної премії ім. М. Аркаса: Альманах / Уклад. І. І. Александренко. – Миколаїв: «Можливості Кіммерії», 2006. – С. 78. 

Старовойт Людмила Василівна [Електронний ресурс] : Вікіпедія. Вільна енциклопедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki. – Назва з екрана.