Так сталося, що нинішнього року нам доведеться святкувати Великдень удома. Через карантин ми не зможемо відвідати храми, проте всі великодні богослужіння будуть перенесені в онлайн і ми зможемо віртуально прийняти в них участь. А наразі є час ретельно підготуватися до свята вдома, у своїй сім’ї. є час глибше познайомитися з історією, традиціями і звичаями великодньої обрядовості.
Історична довідка
Великдень, Воскресіння Христове, Пасха, також Паска – найзначніше християнське свято на честь Воскресіння Ісуса Христа. Великдень зараховують до тих свят, дата яких змінюється кожного року, визначеної немає. Зазвичай він відзначається не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня. У перекладі з давньоєврейської мови «Пасха» - «проходження повз, позбавлення». Інші назви цього свята: Світле Воскресіння, Христов день. За переконанням православних віруючих, Великдень пов’язаний з воскресінням Ісуса Христа, а отже, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. Чому Великдень – це великий день за народними уявленнями? Давні легенди кажуть, що того дня, коли Ісус Христос народився, день був такий довгий і ясний, що дорівнював аж сімом сучасним дням. Ось така одна з народних версій походження назви цього свята.
Паска – обрядовий хліб, який пекли до Великодня. Паски пекли не кваплячись, у доброму настрої, щоб вдалися. Виготовляли її з борошна вищого ґатунку, додаючи до тіста масло, яйця, цукор, іноді шафран. Тісто обов’язково робили дріжджовим. Українські паски випікаються двох видів. Одні мають високу циліндрову форму і прикрашаються зверху хрестом або «шишкою» з тіста, інші – форму круглого буханця з орнаментом по краях, а посередині – зроблені з тіста пшеничний колос, маленький жайворонок з крилами у вигляді вісімки.
У деяких селах Західної України господині клали у тісто декілька дрібних пір’їн, цілющі трави і, вимішуючи тісто, примовляли: «Ладься, пасочко, красна, як сонечко, пухка, як пір’ячко, а чистенька, як зіллячко». Пасок напікали багато, щоб вистачило родині на три дні свята, а також, щоб було чим почастувати гостей та сусідів. Найкращу вибирали для освячення. Одну паску тримали на столі цілий тиждень, до проводів, «щоб добре родила пшениця».
У великодню суботу робили крашанки, тому що, за народним віруванням, яйця, пофарбовані у п’ятницю, швидко псуються, а зроблені в суботу – зберігаються протягом всіх свят. Їх фарбують здебільшого в червоний колір, бо це нагадує кров Спасителя, а також – у жовтий, синій, зелений і золотистий кольори.
Звичай робити писанки існує в Україні з давніх-давен. Найстаріші орнаменти на писанках мали переважно геометричні елементи: трикутники, спіралі, кола, тощо. У кожному регіоні України великодні яйця фарбували по-різному. Від техніки розпису залежить і назва: писанки (крашанки), дряпанки, мальованки, крапанки.
Писанки – яйця, розписані воском. На крапанках – по чорному або вишневому тлу наносяться мальовничі мазки, дряпанки – однокольорові яйця, на яких металевим вістрям або голкою продряпані візерунки. На мальованках пензликом нанесено картинки з біблійними сюжетами.
Фарбували на Великдень не менше 13 яєць: у пам’ять про Спасителя і дванадцять апостолів. Освяченому у Великдень яйцю приписували магічну силу. Дівчата, щоб бути красивими, вмивалися водою, попередньо опустивши в неї писанку. Вважалося також, що якщо доторкнутися великоднім яйцем до тварини, то вона буде здоровою і плодовитою.
Великодні обряди та звичаї
Найурочистіший момент Всеношної служби настає опівночі, коли священник сповіщає, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: «Воістину воскрес!». Після закінчення служби святкова процесія тричі обходить навколо церкви, потім починають освячувати обрядові пасхальні страви – паски, крашанки, ковбаси, сало тощо – і христосуватись одне з одним.
Одразу після служби в церкві добрий господар не поспішає за святковий стіл, а спочатку обходить своє господарство, пересвідчується, що все в порядку, посипає свяченою сіллю, відганяючи в такий спосіб нечисту силу, вітається з худобою. Звичай велить пригостити худобу та бджіл святою їжею — кожному дати по маленькому шматочку свяченої паски. І тільки після всіх цих дій господар заходить до хати, де в цей момент дбайлива господиня подає на стіл святковий обід. Перед тим як сісти до столу й узятися до смачного обіду, уся родина урочисто вмивається в мисці з водою, у яку покладено три крашанки червоного кольору. Народна традиція велить першою вмитися дівчині на виданні, потім — синам, потім — матері, а наостанку вмивається господар.
За свяченою паскою за старих часів намагалися передбачити, як буде вестися господарство. Наприклад, якщо випадково на пасці буде знайдено білу шерстинку, значить, біла худоба буде плідна та здорова, а якщо шерстинка якогось іншого кольору, то саме такого кольору й треба заводити в господарстві худобу.
Обряд розговін, що припадає на Великдень, - дуже важливий етап святкування. Уся родина спочатку молиться Богові, щоб і наступного року мати щастя святкувати Великдень. Потім усі члени родини сідають до святкового столу. Господиня ховає шматок першої паски й пригощає корову - щоб добре телилася. А потім уже сім'я береться до обіду. Уживати алкогольні напої протягом цього періоду вкрай небажано.
Четвер напередодні Паски /Чистий або Великий/ пов’язувався з очищувальними обрядами і особливо був насичений магічними та символічними діями. Зокрема, люди зранку милися, вдягали чистий одяг, обливалися водою, принесеною з джерела до схід сонця, - «поки ворон дітей не купав». Адже існувало повір’я, що в чистий Четвер, до схід сонця ворон /або крук/ носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. У Чистий четвер стригли, бувало, дітей – «щоб волосся не лізло та щоб голова не боліла». Прийнято було дзвонити у дзвони, щоб відлякувати нечисту силу, та влаштовувати гуляння на церковному подвір’ї.
Важливе значення надавалося солі як оберегу від усіх бід. У Чистий четвер господині очищували вогнем великодню сіль. Грудки солі загортали у шматок полотна і клали в піч. Коли тканина згорала, сіль виймали і зберігали до Великодня. ЇЇ освячували і зберігали як ліки від хвороб.
Є дуже цікавий великодній звичай - гойдалка. Тепер вважається, що кожен – і найстаріший, і наймолодший – має обов’язково погойдатися на Великдень на згадку про те, що зрадник Іуда повісився.
У деяких регіонах України зберігається звичай обливатися водою у великодній понеділок, він так і називається – Обливальний Понеділок. Так українці очищують себе та свою оселю за допомогою води.
З третього дня Великодня починається так звана «вулиця» /своєрідні молодіжні вечорниці на вулиці, просто неба/.
Народні повір’я, прикмети, пов’язані з Великоднем:
Якщо на Великдень дощ або небо захмарене – буде врожай.
Дороге яєчко к Великому дню.
В день свята Воскресіння Господнього ворота у царство небесне відкриті, а той, хто в цей день умре, прямісінько піде до раю.
Щоб писанки довго зберігалися, їх треба варити в чистий четвер.
Щоб добре неслася свійська птиця, стовчені на порошок шкаралупки від писанок слід додавати в корм для птиці.
Про свято Великодня ви знайдете інформацію у наступних джерелах
(книгах та інтернет-ресурсах):
Артюх, Л. Ф. Звичаї українців у народному календарі: наук.-попул. вид. / Л. Ф. Артюх. - Київ : Балтія-Друк, 2012. – С. 100—121.
Світле Христове Воскресіння // Культура та побут Півдня України за православно-народним календарем. Козацькі поселення Миколаївщини : Навчальний посібник з народознавства. - Миколаїв, 2007. - С. 174—176.
Скуратівський, В. Дідух : Свята українського народу / В. Скуратівський. – Київ : Освіта, 1995. - С. 96—106.
Скуратівський, В. Т. Місяцелік : Український народний календар / В. Т. Скуратівський. – Київ: Мистецтво,1992. – 208 с.: іл.
Соломченко, О. Г. Писанки Українських Карпат / О. Г. Соломченко. – Ужгород : Карпати, 2004. - 238с: іл.
Українська стародавня кухня : довідник. - Київ: Спалах ЛТД, 1993. - С. 153—155.
Українці: Свята. Традиції. Звичаї. - Донецьк: АльфаПрес, 2004. - С. 140—154.
Шкода, М. Н. Традиції і свята українського народу / М. Н. Шкода. - Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007. - С. 89—96.
Ярещенко, А. П. Під чаром рідної землі: Посібник із українознавства / А. П. Ярещенко. - Харків: Прапор, 2007. - С. 65.
Великдень [Електронний ресурс] : Вікіпедія. Вільна енциклопедія : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki. – Назва з екрану.
Каплюк, Г. Традиції святкування Великодня [Електронний ресурс] / Г. Каплюк, А. Блохтур. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://glavcom.ua/publications/117341-traditsiji-svjatkuvannja-velikodnja.html. – Назва з екрану.
Великдень: традиції та повір’я найбільшого свята християн [Електронний ресурс]. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://vsviti.com.ua/ukraine/55539. – Назва з екрану.
Гунчевська, Ж. Традиції та звичаї Великодня: як з’явилося свято та як його відзначають у різних країнах [Електронний ресурс] / Ж. Гунчевська. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://persha.kr.ua/news/120354-tradytsiyi-ta-zvychayi-velykodnya-yak-z-yavylosya-svyato-ta-yak-jogo-vidznachayut-u-riznyh-krayinah/. – Назва з екрану.
Бережіть себе і щасливих Великодніх свят!